заперечення проти позову щодо стягнення кредитного боргу (цивільне судочинство)

Андрушівський районний суд Житомирської суд вулиця Зазулінського, будинок № 13, місто Андрушівка, Андрушівський район, Житомирська область, 13400, Україна

Заперечення

відповідача проти позову

по справі № 272/973/13-ц

   

    Я, ОСОБА_1, ознайомився із позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з мене кредитної заборгованості у розмірі 26077,97 грн. від 26.06.13.

    Вважаю, що вимоги позивача незаконні та необґрунтовані, а також у позивача відсутнє право на звернення до суду, з наступних причин.

1.    Цивільним законодавством визначено строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, яких називається позовною давністю (ст. 256 Цивільного кодексу України, далі за текстом - ЦКУ), загальна тривалість позовної давності обмежена 3 роками (ст. 257 ЦКУ), а позовна давність щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) – 1 роком (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ).

    Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ), враховуючи, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором сальдо простроченої заборгованості виникло – 01.04.08, тобто з цього дня позивач довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності, який закінчився – 01.04.11.

    Позовна заява подана – 26.06.13, тобто пізніше ніж через 2 роки з моменту закінчення позовної давності, згідно ч. 4 ст. 267 ЦКУ: «Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.».

    Таким чином, на даний час, позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» не підлягає задоволенню у зв’язку із закінченням позовної давності згідно ч. 4 ст. 267 ЦКУ.

    З урахуванням споживчого характеру спірних кредитних правовідносин, судова практика по даній категорій справ щодо застосування позовної давності, конкретизована у п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.12, та у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-70/0/4-13 від 16.01.13.

2.    Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.».

    Отже, законодавець визначає кредит, як грошові кошти, що видаються позичальнику банком, а зустрічне надання за даним договором полягає у поверненні кредиту, тобто вказаних коштів, та процентів.

    Факт надання грошових коштів, може бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу, проте позивач не надав жодного доказу здійснення платежу, а тому вимоги позивача необґрунтовані належними та допустимими доказами, а є його юридичною фантазією.

3.    Оскільки доказів  надання кредиту позивачем не надано, розрахунок боргу, також є необґрунтованим, зокрема є незрозумілим наступне:

    по-перше, чому розмір основного боргу складає 6979,19 грн., якщо у доданій позивачем анкеті-заяві визначено розмір кредитного ліміту у 2000,00 грн., зазначений факт викликає обґрунтований сумнів у достовірності позовних вимог;

    по-друге, необґрунтованим є розрахунок заборгованості по процентах, які обраховуються від суми основного боргу;

    по-третє, анкета-заява не містить угоду про сплату комісії, а тому правова підстава для її нарахування відсутня, відповідні докази вчинення даного правочину між сторонами не надано;

    по-четверте, штраф та пеня є різновидами неустойки, тобто одного і того ж самого виду юридичної відповідальності, до якої (відповідальності) позивач намагається притягнути відповідача, що прямо суперечить ст. 61 Конституції України, до речі, Верховний Суд України у своїй Постанові по справі № 6-47цс12 від 31.10.12 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/27483306) чітко визначив дану позицію.

    Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості необґрунтований жодними належними та допустимими доказами, містить намагання стягнути з відповідача безпідставні борги, а також притягнути відповідача до одного виду юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення.

    Керуючись ст. ст. 27, 30, 31, 128 Цивільного процесуального кодексу України,

прошу:

1.    Вважати дане заперечення в частині обґрунтування пропуску позовної давності – заявою про застосування позовної давності.

2.    Відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

З повагою,

Відповідач                                    ОСОБА_1

«15» листопада 2013 року   

ЗАВАНТАЖИТИ