вих. № ХХХ від 21.12.12
|
Житомирський окружний адміністративний суд
вулиця Мала Бердичівська, будинок № 23; місто Житомир, Житомирська область; 10014; Україна
|
Заперечення
по справі № 0670/8803/12
20.12.12 державною податковою інспекцією у місті Житомирі подано, в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, до Житомирського адміністративного суду подання вих. № 43745/9/10 від 20.12.12 (далі за текстом - Подання).
Вважаю, подане державною податковою інспекцією у місті Житомирі, подання - незаконним та необґрунтованим, з наступних підстав.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено виключний перелік вимог органів державної податкової служби, що можуть бути заявлені у відповідному поданні, зокрема у п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено: «Провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо:…підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків», водночас, державною податковою інспекцією у місті Житомирі, заявлено у Поданні наступну вимогу: «Визнати правомірним та обґрунтованим рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ПАТ «Соколівський кар’єр» № 43738/10/19 від 20.12.2012 р.».
Таким чином, органом державної податкової служби заявлено у Поданні вимогу про визнання правомірності та обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту, замість вимоги про підтвердження обґрунтованості вказаного рішення, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, і як наслідок, підставою для відмови у прийнятті подання судом, згідно п. 1 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
2. Згідно абз. 3 Подання, державною податковою інспекцією у місті Житомирі, в якості обґрунтування застосування адміністративного арешту, визначено наступну обставину: «ПАТ «Соколівський кар’єр», яке має податковий борг з 20.12.2012 р. по даний час в сумі 362997,98 грн., вчиняє дії з переведення майна за межі України, а саме: - згідно ВМД № 15684 від 07.09.2012 р. експортовано плити гранітні термооброблені ТОВ «Граністострой» (Росія) на суму 273977,00 руб. Кошти від реалізації службовими особами вищевказаним не спрямовані на погашення податкового боргу перед бюджетом.».
Вважаю, що орган державної податкової служби невірно тлумачить норму, що міститься у пп. 94.2.5 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, в якій зокрема зазначено наступне: «Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:… коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України…».
По-перше, основним видом діяльності ПАТ «Соколівський кар’єр» є оброблення декоративного та будівельного каменю КВЕД 26.70.0, правове оформлення вказаного виду діяльності полягає в укладанні договорів підряду, надання послуг, купівлі-продажу, постачання тощо, вказані правочини вчиняються, згідно вимог цивільного законодавства, в тому числі з іноземними контрагентами, кожен з цих правочинів має зустрічне надання, тобто передбачає оплату поставленого товару, виконаної роботи, наданих послуг тощо. Тому, така діяльність товариства, не є «переведенням майна за межі України», а є правомірною, визначеною статутними документами, господарською діяльністю ПАТ «Соколівський кар’єр», спрямованою на отримання прибутку, і як наслідок, зокрема, сплату податків та інших обов’язкових бюджетних платежів. Змістом дефініції «переведенням майна за межі України», є фізичне переміщення основних та оборотних засобів підприємства за межі України, що не передбачає перехід права власності на дане майно до інших суб’єктів. При здійсненні експортно-імпортних операцій ПАТ «Соколовський кар’єр», право власності на готову продукцію, перейшло до покупця майна ТОВ «Гранітострой», яке сплатило кошти за його придбання у розмірі 127323,54 грн.
По-друге, кошти одержані від ТОВ «Гранітострой» у розмірі 127323,54 грн., витрачені наступним чином: 64857,82 грн. оплата заробітної плати працівникам; 25538,32 грн. сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 10400,00 грн. податку на доходи фізичних осіб; 3200,00 грн. сплата податку на прибуток; 324,00 грн. сплата екологічного податку; 23003,40 грн. оплата сировини. Тобто, з 127323,54 грн. одержаних від спірної експортно-імпортної операції, підприємством сплачено: 39462,32 грн. податків та обов’язкових державних платежів, з них: 13924 грн. – податків.
Тому, твердження органу державної податкової служби: «Кошти від реалізації службовими особами вищевказаним не спрямовані на погашення податкового боргу перед бюджетом.» - не відповідає дійсності.
По-третє, майно, яке є об’єктом експортно-імпортних операцій не перебуває у податковій заставі, а тому на операції з цим майном не поширювались вимоги ст. 93 Податкового кодексу України, отже підприємство не несе обов’язку повідомляти або у будь-яких інший спосіб узгоджувати свої дії щодо вказаного майна з органом державної податкової служби, як наслідок підстави для застосування санкцій до товариства зі сторони податкового органу у вигляді адміністративного арешту – відсутні.
Таким чином, предметом спору фактично є правовідносини - здійснення експортно-імпортних операцій ПАТ «Соколівський кар’єр» при наявності податкової заборгованості, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто між державною податковою інспекцією у місті Житомирі та ПАТ «Соколівський кар’єр» існує спір про право, тому дані обставини є підставою для відмови у прийнятті подання судом, згідно п. 2 ч. 5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись, ст. ст. 49, 56, 58, 59, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України,
прошу:
Прийняти ухвалу про відмову у прийнятті подання державної податкової інспекції у місті Житомирі вих. № 43745/9/10 від 20.12.12.
З повагою,
Адвокат Маріан Романишин
м. п.
Немає коментарів :
Дописати коментар