Богунський районний відділ УМВС України в Житомирській області
вулиця Лесі Українки, будинок № 17, місто Житомир, Житомирська область, 10003, Україна
| |
ОСОБА_1
тимчасово проживаю за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1
|
Заява
про вчинення кримінального правопорушення
Факти:
Я, ОСОБА_1, проживав за адресою: АДРЕСА_1, зазначена квартира належала мені на праві власності та перебувала в заставі згідно договору про іпотеку від 20.03.07 (копія додається).
09.07.13 я дізнався, що мою квартиру продано з прилюдних торгів приватним підприємством «Нива-В. Ш.» - 08.07.13 о 8.00 з прилюдних торгів за дорученням Головного управління юстиції у Житомирській області в особі відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби.
Оскільки про факт продажу моє квартири та всі інші виконавчі дії органів державної виконавчої служби я не знав, я звернувся для надання правової допомоги до адвоката Романишина Маріана Миколайовича, останній в моїх інтересах подав до Андрушівського районного суду Житомирської області скаргу на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби вих. № ХХХ від 22.07.13 (копія додається).
За вказаною скаргою Андрушівським районним судом Житомирської області розпочато відкрито судову справу № 272/1004/13-ц, у зв’язку з неявкою представників Головного управління юстиції у Житомирській області розгляд даної справи відкладено до 11.10.13 на 10 год. 00 хв., копія повістки додається.
17.09.13 близько 18 год. 00 хв. за місцем мого проживання: АДРЕСА_1, з’явились невідома особа почала свердлити замок у дверях, почувши, що хтось намагається проникнути у моє житло, я побачив у двірне вічко, групу чоловіків у кількості 3 – 4 особи, не відчиняючи двері я почав спілкування з ними.
А саме, запитав: «Хто ви і що вам потрібно?», один з чоловіків невеликого зросту в окулярах та з вусами, відповів мені: «Я ОСОБА_2, придав дану квартиру, і вимагаю вам виселитися з квартири», на що я запитав: «Чи є у вас рішення суду про моє виселення?», ОСОБА_2 відповів: «Рішення суду мені не потрібно, і якщо ви мене не впустите та не виселитись у вас будуть проблеми».
Я відповів ОСОБА_2: «Ваші дії є протизаконні, оскільки ви можете мене виселити лише за рішенням суду, також є незаконним продаж моє квартири, і на даний час я оскаржую всі дії державної виконавчої служби пов’язані з продажем квартири, до набрання законної сили остаточним судовим рішенням ніхто не має права вимагати мого виселення.».
ОСОБА_2 та його поплічники припинили свердлити дверний замок, зіпсувавши його, потім приїхала міліція, співробітникам міліція я відчинив двері та надав пояснення і відповідні документи.
18.09.13, прокинувшись рано в ранці, я залишив квартиру та вирушив по своїх справах, окрім мене доступ до квартири мав мій товариш ОСОБА_3, який тимчасово проживав у мене, ОСОБА_3, також в ранці залишив квартиру, а коли повернувся близько 11 год. 00 хв. побачив, що ОСОБА_2 у супроводі 3 невідомих чоловіків атлетичної статури виламують дверний замок.
ОСОБА_3 намагався їм перешкодити, проте вказані особи взявши його за руки та ноги, всупереч його волі винесли з під’їзду, тоді він зателефонував мені, а викликав міліцію.
Близько 12 год. 00 хв. я та мій адвокат Романишин Маріан Миколайович, прибули на місце події, адвокат Романишин роз’яснив присутнім, що вони вчиняють злочини передбачені ст. ст. 162, 186 Кримінального кодексу України, проте вказані особи заблокували вхід до квартири і почали нам погрожувати, а потім зачинили двері, оскільки вставили власний дверний замок.
Адвокат Романишин провів фотозйомку вказаних осіб, транспортного засобу на якому вони пересувались, та дверного замка, під час фотозйомки вказані особи почали закривати обличчя та намагались відібрати фотоапарат.
Нижче навожу зроблені фотографії:
Фотографія 1
Фотографія 2
Фотографія 3
Аргументи:
Згідно ч. 1 та 2 ст. 30 Конституції України: «Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.».
Оскільки право на недоторканість житла є одним з основних конституційних прав громадян, процедура виселення громадян детально врегульована актами цивільного законодавства, зокрема ст. 109 Житлового кодексу УРСР, так в частині вказаної статті зазначається: «Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.».
Отже, законодавець чітко встановив два основних способи виселення: добровільне виселення та виселення в судовому порядку.
Згоди на виселення з квартири за адресою: АДРЕСА_1, я не надавав, оскільки переконаний і доводжу це в судовому порядку, що продаж моє квартири є незаконним, тобто добровільного виселення не відбулось.
Судовий порядок виселення передбачає звернення до суду, особи яка вважає, що я незаконно займаю житло, з подальшим винесенням судового рішення і його виконання органами державної виконавчої служби, проте ОСОБА_2 та його спільники до суду з таким позовом не звертались, і відповідного судового рішення про виселення мене із вказаної квартири не існує.
З урахуванням того, що вказана квартира перебувала в іпотеці, порядок виселення з неї регулюється Законом України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу УРСР, в якій зазначається: «Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.».
ОСОБА_2, який стверджує, що він придбав дану квартиру, тобто є новим власником, або кредитор, - не направляли мені письмову вимогу про виселення, як наслідок не звертались до суду для одержання рішення про виселення.
Таким чином, виселення мене із квартири за адресою: АДРЕСА_1 є незаконним, та прямо суперечить наведеним нормам законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України: «Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, - караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.».
Таким чином, ОСОБА_2 та троє невідомих осіб чоловічої статі, незаконно проникли до житла – квартири за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зламу вхідного замка, та незаконно виселили мене ОСОБА_1 з даної квартири, чим вчинили злочин передбачений ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України, а з урахуванням того що вони погрожували застосувати насильство щодо мене та мого товариша ОСОБА_3, такі дії можна кваліфікувати і за другою частиною даної статті.
Окрім, незаконного виселення ОСОБА_2 та троє невідомих осіб чоловічої статі заволоділи моїм рухомим майном, яке перебувало у вказаній квартирі, такі дії є грабежем у розумінні ст. 186 Кримінального кодексу України, а саме: відкрите викрадення майна поєднане з проникненням у житло, тобто вказані особи вчинили злочин передбачений ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України.
Оскільки, я не вів облік власного рухомого майна, що перебувало у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, перелік такого майна мною буде надано додатково, так само, як і визначено його орієнтовну вартість.
Враховуючи вищевикладені факти та аргументацію, керуючись ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України,
прошу:
Внести відповідні відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочинів передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України до Єдиного реєстру судових розслідувань та розпочати розслідування.
З відповідальністю за завідомо неправдиве повідомлення про вчення злочину згідно ст. 383 Кримінального кодексу України я, ОСОБА_1, ознайомлений.
Додаток:
1. Копія мого паспорту на 3 арк., в 1 прим.
2. Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру на 3 арк., в 1 прим.
3. Копія договору про іпотеку від 20.03.07 на 3 арк., в 1 прим.
4. Копія скарги адвоката Романишина М. М. на 37 арк., в 1 прим.
5. Копія судової повістки по справі № 272/1004/13-ц на 1 арк., в 1 прим.
З повагою,
Громадянин ОСОБА_1
«18» вересня 2013 року
Немає коментарів :
Дописати коментар