конституційне звернення про надання офіційного тлумачення закону (конституційне судочинство)

	Конституційний Суд України вулиця Жилянська, будинок № 14, місто Київ, 01033, Україна
Прізвище, ім'я, по батькові громадянина України, адреса, за якою особа проживає:	ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Відомості про представника особи уповноваженого за дорученням:	Адвокат Романишин Маріан Миколайович, провулок Скорульського, будинок № 5, кабінет № 3, місто Житомир, Житомирська область, 10014, Україна, +38 (0412) 461-467, +38 (098) 95-95-417, deonform@gmail.com
Статті (окремі положення) Закону України, тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом України:	Речення друге преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996

Конституційне звернення

    Обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Закону України та дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилається суб'єкт права на конституційне звернення (копії цих документів і матеріалів додаються):

    23.10.12 для надання правової допомоги я, громадянин України ОСОБА_1, звернувся до адвоката Романишина Маріана Миколайовича, оскільки виступаю відповідачем по цивільній справі № 2-2779/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (копія додається), яка (справа) розглядається у Богунському районному суді міста Житомира в порядку цивільного судочинства.

    В цей же день, між мною та адвокатом Романишиним М. М. укладено договір про надання правової допомоги № 26 (додається), за яким я, уповноважив адвоката Романишина М. М. представляти мої інтереси при здійсненні судочинства, в тому числі, представляти мої інтереси при здійсненні конституційного судочинства, зокрема шляхом звернення до Конституційного Суду України із конституційним зверненням від мого імені.

    02.11.12 адвокатом Романишиним М. М. направлено до Конституційного Суду України конституційне звернення, в моїх інтересах, про необхідність офіційного тлумачення речення другого преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996, разом із супровідним листом вих. № 80 від 02.11.12.

    20.11.12 до адвоката Романишина М. М. надійшов лист Секретаріату Конституційного Суду України вих. № 14/1-18/1926 від 16.11.12 про повернення другого та третього примірника конституційного звернення.

    У даному листі викладено ряд мотивів з яких конституційне звернення повернено заявнику, а саме.

    По-перше, необхідність подання конституційного звернення безпосередньо суб’єктом права на конституційне звернення, тобто мною, громадянином України ОСОБА_1, а не уповноваженим представляти мої інтереси адвокатом Романишиним М. М., тому дане конституційне звернення подається мною особисто, громадянином України ОСОБА_1, що підтверджується моїм особистим підписом під даним конституційним зверненням.

    По-друге, необхідність використання суб’єктом права на конституційне звернення всіх можливих засобів правового захисту, у тому числі і розгляд справи у судах загальної юрисдикції всіх інстанцій, перш ніж звернутись до Конституційного Суду України. Вважаю, що дана вимога завідувача відділу опрацювання конституційних звернень Конституційного Суду України О. Рогового є незаконною, оскільки прямо суперечить змісту ст. 94 Закону України «Про Конституційний Суд України», в якій зокрема зазначається:

    «Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод.».

    Тобто, зазначена норма чітко визначає, у якості підстави для звернення, – не лише факт порушення моїх конституційних прав і свобод, а також – існування ймовірності настання такого факту. Тому мені незрозуміло, чому для звернення до Конституційного Суду України, я повинен чекати, коли мої конституційні права будуть порушенні? Окрім того, алогічність та незаконність даної позиції, підтверджується наявністю правових норм, що містяться у п. 4 ч. 1 ст. 201 Цивільного процесуального кодексу України, та передбачають обов’язок суду зупинити провадження у справі, яка розглядається в порядку цивільного судочинства до вирішення іншої справи, у тому числі, що розглядається в порядку конституційного судочинства, якщо розгляд першої справи неможливий без вирішення другої. За логікою О. Рогового, існування такої ситуації, коли під час розгляду в порядку конституційного судочинства, об’єктивно існує інша пов’язана з нею справа, що розглядається в порядку цивільного судочинства, є  неможливою, оскільки заявник за конституційним зверненням, на час звернення повинен використати усі механізми захисту своїх прав, у тому числі засоби цивільного судочинства. Але ж, законодавець таку ситуацію передбачив, і це, до речі, є та ситуація в якій я опинився. Якщо припустити, що О. Роговий має рацію, і я звернусь до Конституційного Суду України, після використання усіх засобів захисту своїх прав, а Конституційний Суд України, надасть офіційне тлумачення норм Закону, яке не співпаде з тлумаченням судів загальної юрисдикції, що вже втілились у конкретні судове рішення, які набрали законної сили, тоді як мені, в такий ситуації, поновити свої порушенні конституційні права і свободи? Єдиним можливим процесуальним механізмом скасування незаконних судових рішень у цивільному судочинстві, що набрали законної сили, є перегляд таких рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Підстави для здійснення такого перегляду, визначені у ст. 361 Цивільного процесуального кодексу України, наявність офіційного тлумачення Конституційного Суду України положення Закону, застосованого при вирішенні спору, – не належить до таких підстав. Отже, навіть при наданні Конституційним Судом України офіційного тлумачення Закону, що не співпаде з тлумаченням судів загальної юрисдикції, при прийнятті ними відповідних судових рішень, я не зможу скасувати дані судові рішення, в порядку визначеному законодавством, тобто мої конституційні права і свободи залишаться порушеними. Таким чином, другу вимогу щодо усунення недоліків у конституційному зверненні, я вважаю незаконною та виконати її не можу з вищенаведених об’єктивних підстав.

    По-третє, необхідність підтвердження факту набрання законної сили судовими рішенням, на які посилається адвокат Романишин М. М. На виконання даної вимоги, адвокатом Романишиним М. М., надіслано адвокатські запити до відповідних судів загальної юрисдикції про підтвердження фактів набрання або не набрання законної сили відповідними рішеннями (копії додаються). На сім з десяти адвокатських запитів одержано відповіді судів, що підтверджують факти набрання законної сили відповідними судовими рішеннями. Отже, вимоги щодо підтвердження фактів набрання законної сили судовими рішеннями, що неоднозначно застосовують положення Закону, мною виконанні.

    Враховуючи вищевикладене, вимоги викладені у листі Секретаріату Конституційного Суду України вих. № 14/1-18/1926 від 16.11.12, мною виконанні, а тому перейду до обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Закону України, а саме.

    Як вже зазначалось, я є відповідачем по цивільній справі № 2-2779/12, змістом позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» до мене є стягнення заборгованості за кредитним договором № 31-390/07-ШД від 19.09.07 (копія додається) в сумі: 65041,16 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту – 5632,72 грн., заборгованість по щомісячній комісії за користування кредитом – 6008,59 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом – 2780,08 грн., заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне повернення кредиту, відсотків та щомісячної комісії – 50619,77 грн.

    Отже, співвідношення розміру неустойки (пені) - 50619,77 грн., та розміру боргу за основним зобов’язанням – 14421,39 грн., є явно непропорційним та несправедливим. У якості правової підстави, для нарахування зазначеного розміру неустойки (пені), позивач навів п. 6.1 кредитного договору № 31-390/07-ШД від 19.09.07, в якому зазначається:

    «За прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадках порушення Позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2., 3.3., 3.5., 4.3., 4.4., 4.6., 4.7., 4.8. цього Договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені  не звільняє Позичальника від зобов’язання сплатити проценти за весь час фактичного користування Кредитними ресурсами.».

    Тому, подальший аналіз спірних правовідносин, в частині визначення правомірності встановлення та стягнення неустойки (пені) у вказаному розмірі, передбачав вивчення нормативно-правових актів, які застосовуються до зазначених правовідносин.

    Базовим нормативно-правовим актом, який регламентує відносини забезпечення виконання зобов’язання неустойкою (пенею, штрафом) є Цивільний кодекс України, зокрема Параграф № 2 (Неустойка) Глави № 49 (Забезпечення виконання зобов’язання) Книги П’ятої (Зобов’язальне право) Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 551 (Предмет неустойки) Цивільного кодексу України:

    «Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.».

    Цитована норма Цивільного кодексу України, не обмежує розмір неустойки будь-яким конкретним показником, також даною нормою, та іншими нормами Цивільного кодексу України, розмір неустойки, що підлягає сплаті або примусовому стягненню, у разі порушення основного зобов’язання – не обмеженні. Разом із тим, вказана норма, визначає підставу для встановлення розміру неустойки, а саме: договір або акт цивільного законодавства.

    Одним із таких актів цивільного законодавства є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996. Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»:

    «Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.».

    Таким чином, вказана норма Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» обмежує розмір пені, як різновиду неустойки, подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у разі невиконання грошового зобов’язання.

    Отже, для правильного вирішення судового спору по цивільній справі № 2-2779/12 в частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню з мене, необхідно з’ясувати: підлягають чи не підлягають застосуванню до спірних правовідносин норми, що міститься у ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

    Аналіз судової практики розгляду аналогічних справ, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (далі за текстом – ЄДРСР, адреса сторінки в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/), свідчить про неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції норми, що міститься у ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», до аналогічних спірних правовідносин – визначення розміру пені при стягненні боргів з фізичних осіб за кредитними договорами. Дана неоднозначність зводиться до двох ключових позицій.

    Позиція перша: норми ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» застосовуються судами до аналогічних спірних правовідносин, і як наслідок суди обмежують розмір пені подвійною обліковою ставкою  Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у разі невиконання грошового зобов’язання.

    Приклади судових рішень:

-    рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області по справі № 2-1626/11 від 29.03.11, номер за ЄДРСР: 16325775, посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/16325775 (копія завірена судом додається до 1-го примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників);

-    рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 0707/6166/2012 від 16.07.12, номер за ЄДРСР: 25247427, посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/25247427 (копія завірена судом додається до 1-го примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників);

-    рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва по справі № 2-1985/2010 р. від 10.03.10, номер за ЄДРСР: 9314287, посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/9314287 (копія завірена судом додається до 1-го примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників);

-    рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя по справі № 2-790/11 від 21.06.2011, номер за ЄДРСР: 16871784, посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/16871784 (роздруківка з ЄДРСР, оригінал довідки суду вих. № 43327 від 25.12.12 додається до 1-го примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників додається) тощо.

    Позиція друга: норми ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» не застосовуються судами до аналогічних спірних правовідносин.

    Приклади судових рішень:

-    рішення Малиновського районного суду міста Одеса по справі № 2/1519/8078/11 від 09.07.12, номер за ЄДРСР: 25372438, посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/25372438 (копія завірена судом додається до 1-го примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників);

-    рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда по справі № 1109/1123/2012 від 15.03.12, номер за ЄДРСР: 22119938, посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/22119938 (копія завірена судом додається до 1-го примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників);

-    рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 1815/117/2012 від 22.02.12, номер за ЄДРСР: 21807574, посилання: http://reyestr.court.gov.ua/Review/21807574 (роздруківка з ЄДРСР, оригінал довідки суду вих. № 1815/117/2012 № провадження 2/1815/162/2012 від 06.12.12 додається до 1-го примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників додається) тощо.

    В якості обґрунтування другої позиції, суди посилаються на речення 2 преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а саме:

    «Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.».

    Так, на думку судів, які дотримуються другої позиції, сфера дії Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» поширюється, за колом осіб, на правовідносини усіма суб’єктами яких є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

    Вважаю, що друга позиція, якої дотримуються суди загальної юрисдикції, є необґрунтованою, несправедливою та дискримінаційною, внаслідок неправильного тлумачення положень речення 2 преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», оскільки.

    По-перше, текстуальне тлумачення речення 2 преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», не містить слів: «усі», «виключно», «тільки» тощо, які б (слова) вказували, на те, що коло суб’єктів правовідносин обмежено виключно учасниками, які мають статус юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.

    Наприклад:

    ««Усіма» суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.»,

    або

    «Суб'єктами зазначених правовідносин є «виключно» підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.»,

    або

    «Суб'єктами зазначених правовідносин є «тільки» підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.»,

    тощо.

    Тому, відсутність прямого обмеження відповідними мовними засобами у тексті Закону - кола суб’єктів, які беруть участь у вказаних правовідносинах, виключно учасниками, які мають статус юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, дозволяє стверджувати, що норми речення 2 преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», поширюються за колом осіб, на правовідносини одним із суб’єктів яких є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

    По-друге, поширення, за колом осіб, дії норм, що містяться у реченні 2 преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», виключно на юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, істотно погіршує правове становище фізичних осіб, у разі притягнення останніх до цивільно-правової відповідальності, у порівнянні із правовим становищем перших.

    Як наслідок, по відношенню до фізичних осіб, враховуючи майновий (грошовий) характер спірних правовідносин, порушується конституційних принцип рівності усіх суб’єктів права власності перед законом, визначений ч. 4 ст. 13 Конституції України, оскільки, при притягненні до цивільно-правової відповідальності, розмір майнових втрат при сплаті пені юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, обмежений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», на відміну від розміру майнових втрат при сплаті пені фізичною особою.

    Також, дана обставина свідчить про дискримінацію суб’єктів цивільних правовідносин – фізичних осіб, оскільки у разі зайняття підприємницькою діяльністю фізичною особою, вона фактично набуває привілей – додатковий захист у разі притягнення до цивільно-правової відповідальності у вигляді обмеження розміру пені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», яких не має фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, що в свою чергу порушує конституційний принцип рівності конституційних прав і свобод та рівності громадян перед законом, встановлений ст. 24 Конституції України.

    Таким чином, на даний час, існує факт неоднозначного застосування положень, що містяться у реченні 2 преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», судами України, і це може призвести до порушення моїх конституційних прав і свобод, як суб'єкта права на конституційне звернення , а саме:

-    порушення принципу рівності усіх суб’єктів права власності перед законом, гарантованого реч. 2 ч. 4 ст. 13 Конституції України, яке (порушення) полягає в наданні переваг юридичним особам та фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності, у порівнянні з фізичними особами, що не є підприємцями, при притягненні даних осіб до цивільно-правової відповідальності у вигляді сплати пені за грошовими зобов’язаннями;

-    порушення права на захист прав суб’єкта права власності державою, у тому числі права на судовий захист, гарантованих реч. 1 ч. 4 ст. 13 та ч. 1 ст. 55 Конституції України, яке (порушення) полягає в неоднозначному нормативно-правовому регулюванні граничного розміру пені у грошових зобов’язаннях для різних учасників цивільних правовідносин, і як наслідок неможливості судового захисту прав фізичних осіб, що не є підприємцями у вказаних спірних правовідносинах;

-    порушення принципу рівності конституційних прав і свобод та рівності громадян перед законом, гарантованого ч. 1 ст. 24 Конституції України, яке (порушення) полягає у встановленні додаткових гарантій для громадян-підприємців у порівняні з громадянами, що не є підприємцями, в аналогічних цивільно-правових відносинах: забезпеченні виконання грошових зобов’язань пенею;

-    порушення принципу відсутності дискримінації за будь-якими ознаками (в даному випадку за ознакою зайняття підприємницькою діяльністю), гарантованого ч. 2 ст. 24 Конституції України, яке (порушення) полягає у наявності привілеїв у громадян-підприємців у порівнянні з громадянами, що не є підприємцями, в аналогічних цивільно-правових відносинах: забезпеченні виконання грошових зобов’язань пенею;

-    порушення права власності, гарантованого ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, яке (порушення) полягає у протиправному позбавленні права власності на майно (гроші) у вигляді пені в частині, яка перевищує розмір, визначений ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», при притягненні громадян до цивільно-правової відповідальності;  

-    порушення прав споживачів, гарантованих ч. 4 ст. 42 Конституції України, яке (порушення) полягає у створенні завідомо несправедливих умов для громадян, що виступають споживачами банківських послуг, у порівнянні з надавачами послуг – банківськими установами, через надання переваг банківським установам при притягненні до цивільно-правової відповідальності за невиконання грошових зобов’язань.

    Вищезазначені обставини, згідно ст. ст. 147, 150 Конституції України, ст. ст. 13, 38, 42, 94 Закону України «Про Конституційний Суд України», є підставою для звернення до Конституційного Суду України із конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення речення 2 преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

    Керуючись ст. ст. 147, 150 Конституції України, ст. ст. 13, 38, 42, 94, 95 Закону України «Про Конституційний Суд України»,

прошу:

1.    Надати офіційне тлумачення речення другого преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 щодо визначення кола осіб, на яких розповсюджується дія даного Закону:

    «Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.».

    А саме роз’яснити: чи розповсюджується дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»: на правовідносини суб’єктами яких є виключно: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, або на правовідносини одним із суб’єктів яких є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

2.    У разі якщо при тлумаченні речення другого преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 буде встановлена наявність ознак його невідповідності Конституції України, у цьому ж провадженні вирішити питання щодо неконституційності цього положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Перелік документів і матеріалів, що додаються:

1. Договір про надання правової допомоги № 26 від 23.10.12 на 1 арк., в 1 прим.
2. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на 1 арк., в 1 прим.
3. Тексти статей (окремих положень) Конституції та/або закону України, офіційне тлумачення яких необхідно дати, із зазначенням джерел їх опублікування на 1 арк., в 1 прим.
4. Копія позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» вих. № 0386 від 23.05.12 на 3 арк., в 1 прим.
5. Копія ухвали Богунського районного суду міста Житомира по справі № 2-2779/12 від 05.06.12 на 1 арк., в 1 прим.
6. Копія кредитного договору № 31-390/07-ШД від 19.09.07 на 4 арк., в 1 прим.
7. Копія адвокатського запиту вих. № 91 від 30.11.12 на 3 арк., в 1 прим.
8. Копія рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області по справі № 2-1626/11 від 29.03.11 на 3 арк., в 1 прим., копія завірена судом додається до першого примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників.
9. Копія адвокатського запиту вих. № 93 від 30.11.12 на 3 арк., в 1 прим.
10. Копія рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 0707/6166/2012 від 16.07.12 на 2 арк., в 1 прим., копія завірена судом додається до першого примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників.
11. Копія адвокатського запиту вих. № 94 від 30.11.12 на 3 арк., в 1 прим.
12. Копія Ленінського районного суду міста Миколаєва по справі № 2-1985/2010 р. від 10.03.10 на 1 арк., в 1 прим., копія завірена судом додається до першого примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників.
13. Копія адвокатського запиту вих. № 95 від 30.11.12 на 3 арк., в 1 прим.
14. Роздруківка з ЄДРСР рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя по справі № 2-790/11 від 21.06.2011 на 4 арк., в 1 прим.
15. Довідка Нахімовського районного суду міста Севастополя суду вих. № 43327 від 25.12.12 на 1 арк., в 1 прим, оригінал додається до 1-го примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників.
16. Копія адвокатського запиту вих. № 96 від 30.11.12 на 3 арк., в 1 прим.
17. Копія рішення Малиновського районного суду міста Одеса по справі № 2/1519/8078/11 від 09.07.12 на 2 арк., в 1 прим., копія завірена судом додається до першого примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників.
18. Копія адвокатського запиту вих. № 97 від 30.11.12 на 3 арк., в 1 прим.
19. Копія рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда по справі № 1109/1123/2012 від 15.03.12 на 1 арк., в 1 прим., копія завірена судом додається до першого примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників.
20. Копія адвокатського запиту вих. № 98 від 30.11.12 на 3 арк., в 1 прим.
21. Роздруківка з ЄДРСР рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області по справі № 1815/117/2012 від 22.02.12 на 3 арк., в 1 прим.
22. Довідка Роменського міськрайонного суду Сумської області суду вих. № 1815/117/2012 № провадження 2/1815/162/2012 від 06.12.12 на 1 арк., в 1 прим, оригінал додається до 1-го примірника конституційного звернення, копії завірені адвокатом додаються до 2-го та 3-го примірників.

З повагою,

Громадянин України                                 ОСОБА_1

«29» січня 2013 року 

ЗАВАНТАЖИТИ