Найменування суду, до якого подається скарга:
|
Апеляційний суд Полтавської області
|
Найменування особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження:
|
Товариство з обмеженою відповідальністю «Карлівський цегельний завод», вулиця Комарова, будинок № 23, місто Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, Україна
|
Ім’я представника особи, яка подає апеляційну скаргу, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти:
|
Адвокат Романишин Маріан Миколайович, проїзд Скорульського, будинок № 5, кабінет № 3, місто Житомир, Житомирська область, 10014, Україна, +38 (098) 95-95-417, deonform@gmail.com
|
Найменування особи, яка бере участь у справі, її місцезнаходження:
|
В. о. начальника відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Дібрівна Тетяна Юріївна, вулиця Леніна, будинок № 54, місто Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, Україна
|
Ухвала, що оскаржується:
|
Ухвала Карлівського районного суду Полтавської області по справі № 531/2091/13-ц від 28.10.13
|
Апеляційна скарга
В чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин):
28.10.13 ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області по справі № 531/2091/13-ц (далі за текстом - Ухвала) за поданням в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції про надання дозволу на входження до приміщень за адресою: вулиця Комарова, будинок № 23, місто Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, Україна, що належать боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Карлівський цегельний завод», - розглянуто, надано дозвіл на примусове входження до зазначених приміщень для проведення опису й арешту майна, з метою виконання виконавчих документів про стягнення заборгованості на користь стягувачів.
Вважаю, що суд першої інстанції, при прийняті Ухвали, неповністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, і як наслідок судове рішення (Ухвала) є незаконним та необґрунтованим, а саме.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України: «Питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.».
Аналіз правової норми, яка містися в зазначені статті процесуального закону, дозволяє стверджувати, що гіпотеза даної норми включає наступні обставини:
1) необхідність примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб);
2) необхідність примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи, у якої знаходиться майно боржника, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб);
3) необхідність примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи, у якої знаходяться майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб);
4) необхідність примусового проникнення до житла особи чи іншого володіння, у якої знаходиться дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Співставлення зазначених юридичних фактів з реальними обставинами, які існують у правовідносинах між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карлівський цегельний завод» та Відділом державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції, свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норми, яка міститься у ч. 1 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки:
1) приміщення до яких надано дозвіл на примусове входження не належать до категорії «житла чи іншого володіння», а є нежитловими (виробничими) приміщеннями;
2) боржником є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Карлівський цегельний завод».
Таким чином, за критерієм об’єкту (вид приміщення, в яке необхідно здійснити входження) та суб’єктного складу (боржник є юридичною особою) реально існуюча життєва ситуація не належить до юридичних фактів, визначених гіпотезою процесуальної норми, що міститься у ч. 1 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України, як наслідок не може бути причиною виникнення відповідних правовідносин, а тому подання органу державної виконавчої служби є юридично безпідставним, а відповідне судове рішення – необґрунтованим та незаконним.
Правова безпідставність зазначеного подання, підтверджується наявністю відповідних процесуальних прав державного виконавця, наданих йому згідно п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: «Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;», які (процесуальні права) дозволяють державному виконавцю реалізовувати, надані йому законодавством, повноваження.
Враховуючи вищенаведені факти та аргументи, вважаю, що суд першої інстанції при прийняті Ухвали:
- неповністю з’ясував обставини, що мають значення для справи: належність об’єкту спірних правовідносин до категорії нежитлових (виробничих) приміщень, належність суб’єкта спірних правовідносин - боржника до юридичних осіб; наявність іншого процесуального механізму реалізації повноважень державного виконавця, визначеного у п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»;
- прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи: що внесене державним виконавцем подання є обґрунтованим (існують обставини визначенні у ч. 1 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України) та підлягає задоволенню;
- порушив норму процесуального права, яка міститься у ч. 1 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення питання.
Нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції:
Відсутні.
Строки апеляційного оскарження:
Оскільки Ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, відповідно до ч. 2 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на Ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії Ухвали.
Ухвала направлена особі, яка її оскаржує, рекомендованим поштовим відправленням УДЗПП «Укрпошта» зі штриховим ідентифікатором: 3950032632148, що підтверджується поштовим конвертом (копія додається), інформація про час вручення поштового відправлення адресату міститься на сайті УДЗПП «Укрпошта» (http://services.ukrposhta.com/barcodesingle/), згідно витягу з даного сайту (додається), поштове відправлення зі штриховим ідентифікатором: 3950032632148, одержано адресатом – 06.11.13 о 14:31.
Таким чином, згідно норм ст. ст. 69, 70 Цивільного процесуального кодексу України, перебіг строку апеляційного оскарження розпочато – 07.11.13, закінчення строку припадає на 12.11.13.
Підтвердження повноважень представника:
Повноваження представника підтверджуються договором про надання правової допомоги № 28 від 03.12.12 (додається).
Клопотання особи, яка подала скаргу:
Керуючись, ст. ст. 27, 38, 42, 44, 291 – 322 Цивільного процесуального кодексу України,
прошу:
1. Постановити ухвалу, якою:
1.1. скасувати ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області по справі № 531/2091/13-ц від 28.10.13;
1.2. відмовити у задоволенні подання в. о. начальника відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Дібрівної Тетяни Юріївни про примусове входження до приміщень за адресою: вулиця Комарова, будинок № 23, місто Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500, Україна, що належать боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Карлівський цегельний завод» за безпідставністю.
Перелік документів та інших матеріалів, що додаються:
- Договір про надання правової допомоги № 35 від 24.10.13, на 1 арк., в 1 прим.
- Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 658 від 07.06.12, на 1 арк., в 1 прим.
- Копія поштового конверту на 1 арк., в 1 прим.
- Копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, на 9 арк., в 1 прим.
З повагою,
Адвокат Маріан Романишин
м. п.
Дата подання апеляційної скарги: «08» листопада 2013 року
Немає коментарів :
Дописати коментар